Корчмин — це прикордонне село, розташоване неподалік села Стаївка поміж містами Угнів та Белз в Сокальському районі на Львівщині. Перша згадка про місцевість відноситься ще до 1472 року, а про церкву — до 1531 року. Існуючу до сьогодні будівлю можна датувати кінцем XVI ст. З Корчмина походить відома на всю околицю чудотворна ікона Матері Божої, яка туди потрапила в XVII ст. Діючою корчминська церква була до 1947 року, до часів, коли з цих земель було виселено українців, а проживало їх у селі близько 1050 осіб. Протягом наступних 50 років церква залишалася опустілою. У 60-ті колишній мешканець Корчмина І. Лапчук кілька разів марно звертався до Міністерства Культури з проханням порятунку святині. У 1966 р. реставратор І. Праснік прийняв рішення, що “... технічний стан церкви в Корчмині є настільки поганий, що будівля не може підлягати відбудові, а тим більше реставрації”. Та храм перетривав ще наступні десятки літ, незважаючи на таку негативну рекомендацію. Від січня до березня 1974 р. група спеціалістів під керівництвом М. Ґодлевського виконала інвертаризацію. У технічному звіті вказано: “...повністю знищено на рівні, що не надасться до відбудови з загрозою розвалу”. Однак, у квітні 1985 року група колишніх мешканців села з ініціативи Михайла Леськіва склала лист до Міністерства Культури у Варшаві з проханням про порятунок забутої церкви. Допомога надійшла 1990 року, коли розпочалися реставраційні роботи з-за ініціативи та фінансової допомоги Товариства Опіки над Пам’ятками Архітектури. Церкву розклали, знищені бруси замінили, інші реставрували. А в 1994 році почалася відбудова. Ремонт часто припинявся з огляду на брак коштів. Востаннє це було в 1997 році після закінченя реконструкції купола над навою.
Визначний польський мистецтвознавець професор Р. Бриковський у листі до генерального реставратора пам’яток у Варшаві 12 липня 2000 р. пише, що “... повоєнна доля цієї цінної пам’ятки архітектури дає ненайкраще свідчення про реставраторську службу як з комуністичних часів, так і також, на жаль, в останнє десятиліття”.
Цінність цього храму полягає в тому, що він являє собою оригінальний конструкційний проект, розміщений на дубових стовпах. Як один з найцінніших об’єктів церковного мистецтва з рідкісними пропорціями забудови, церква має велике значення для історії світової архітектури і є прикладом стилю українського сакрального будівництва на пограниччі. Святиня є цінною ще й тому, що знаходиться “in situ”, чому є елементом неповторного історично сформованого краєвиду. Коли у 2002 році Греко-Католицька парафія з Любліна перейняла святиню, то в церкві стояли стіни без даху та стелі над вівтарем і притвором; дверей, вікон, підлоги не було. Окрім того, територія навколо церкви, цвинтар з кількома надгробками вимагали очищення від чагарників і зарослей. Протягом останнього року було зорганізовано два експедиційні виїзди студентів з Польщі та України. МГО “Академія Української Молоді” (Львів), а докторанти ЄКПiУУ з Любліна упорядковували старий цвинтар. прибирали навколо церкви.
Для корчминської церкви було виготовлено копію чудотворної Корчминської ікони Пресвятої Богородиці. На свято Успіння Богородиці 28 серпня 2004 р. заплановано освячення церкви, ікони та відновленого цвинтаря. Прагнемо, щоб традиція таких спільних святкувань на українсько-польському кордоні стала постійною й трактувалася як крок інтеграції наших народів. Запрошуємо всіх до співпраці, — покажімо, що спільними силами зможемо врятувати спадок наших предків.