Олег Дух

Дорогі друзі, щоб краще пізнати сьогодення, необхідно знати минуле. Тож давайте разом спробуємо зазирнути в минуле і відкрити для себе історію цього села, а разом з ним історію його храму. Сподіваюся це допоможе нам трохи краще зрозуміти чи, радше, відчути те, що зображено на цих фотографіях.

Початок села губиться в мороці століть. Хоча перша письмова згадка про Корчмин датується 1472 роком, але можна припустити, що воно існувало й раніше. Сама назва села має руське походження, як і багато інших топонімів польсько-українського пограниччя, на чому наголошував в одній зі своїх статей відомий мовознавець, професор KUL та UMCS Михайло Лесів. Дослідник виводить походження таких топонімів як "Корчунек" чи "Корчувка" від слова "корчувати", яке має руське походження (порівняйте пол. "karczować"). Мабуть, подібне походження має і топонім "Корчмин". Сама назва може свідчити про характер заснування поселення. В процесі осадництва на місці лісового масиву після викорчовування дерев було засноване поселення, яке отримало назву Корчмин.

З історією села тісно пов'язана історія його храму. Перший раз про церкву в селі згадується в 1531 р. у поборових реєстрах Теперішній храм походить правдоподібно з XVII ст., і є найстаршою дерев'яною церквою на Люблінщині та однією з найдавніших в Польщі. На жаль, не можна точно встановити час побудови святині. В науковій історичній та мистецтвознавчій літературі усталився міф про побудову церкви в 1658 р. З цією датою пов'язана інша подія, про яку я скажу трохи згодом. Як зазначає П. Сиговський, святиня має певні елементи XVI ст., зокрема в поліхромії, яка на жаль уже зараз не збереглася. Крім того, ще до перебудови святині на стінах всередині храму можна було побачити окремі нечіткі записи. Один із них = арабськими цифрами із 1570-их рр. (інші - більш пізнього походження). Але, як зазначають історики мистецтва, в XVI ст. цифри (роки) передавалися літерами кирилиці, і лише з XVII-XVIII ст. входять у вжиток арабські цифри.

Але, як би там не було, у XVIII ст. церква вже існує. Візитації 1731, 1762, 1766, 1777 рр. лише потверджують її існування, не згадуючи про побудову нового храму. В цей час церква лише ремонтувалася зусиллями парафіян, коли у цьому була потреба. Таким чином, храм у селі Корчмин в основному зберіг риси найдавнішої святині. Це дерев'яна тризрубна однобанна церква з квадратними у формі вівтарем та бабинцем, а також трохи ширшою навою. Над вівтарем і бабинцем був двосхилий дах, якого після початку реконструкції не вдалося встановити. Тому зі святилища в кращому випадку видно сонце чи зоряне небо, а в гіршому, під час дощу, вода заливає святиню.

Парафіяни протягом віків турбувалися про свій храм. У XVIII ст. церква неодноразово ремонтувалася, зокрема в 1780-х рр. В 1850-х рр. вона була дещо перебудована. Були добудовані дві захристії та передсіння, які були розібрані в повоєнний час.

В 1880 р. греко-католицька парафія села Корчмина була досить великою і налічувала 809 вірних у селі та 78 - при дворі Феліції Серватовської. В той сам час в селі проживало 40 римо-католиків. Протягом століть ніщо не перешкоджало односельчанам мирно жити разом. Поміж представниками обох націй не було упереджень. А потім в їх життя увірвалася війна. Далі була акція "Вісла". Після 1947 р. святиня використовувалася як римо-католицький костел. Можливо, це був би найкращий варіант для храму. Принаймні, він не був би у такому стані, в якому зараз перебуває. Але через малу кількість парафіян римо-католицького визнання в селі Корчмин, не було необхідності використовувати храм. В 1959 р. розпочинається історія повільно руйнації святині. В 1980-х це уже була руїна. Церкву у Корчмині чекала доля інших храмів, які на карті пам'яток Замойщини позначені білим кружечком як такі, що вже не існують. Але на поч. 1990-х рр. розпочалися консерваторські роботи, які і зараз ще не завершені.

Говорячи про Корчмин, не можна оминути чудотворну ікону Богородиці, яка походить з цього села і зараз виставлена для поклоніння вірних у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Любліні на Славінку. Тип ікони - Одигітрія ("Провідниця"). Богородиця на лівій руці тримає Ісуса, а правою - вказує вірним на Христа, який є єдиною "Дорогою, Правдою і Життям". Перша згадка про ікону походить з 1658 р., коли ікона вперше заплакала. Друга половина XVII ст. - це час воєн, руйнувань, епідемій. Народ все частіше звертався до Бога, просячи в Богородиці про заступництво. Пречиста Діва Марія не забувала про свої дітей, обдаровуючи їх численними ласками. У візитаціях парафії села Корчмин з XVIII ст. немає безпосередніх згадок про чудотворну ікону, але згадується про ікону Богородиці, яка була розташована у храмі за престолом. Вона була зодягнена у срібну шату. Також згадуються срібні воти. Можливо, ця ікона і є чудотворною. В 1862 р. за селом було збудовано капличку Успіння Пр. Богородиці, де була виставлена ікона Богородиці, і де кожного року відбувалися багатолюдні відпусти. В 1944 р. каплиця була розібрана. Тож ж зникла й ікона. Вона була віднайдена лише на поч. 1990-х рр. Після реставрації у Кракові Корчминська Богородиця чекає на своїх вірних у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Любліні. Прийдімо і ми до неї.