Корчмин це прикордонне село, розташоване неподалік села Стаївка поміж містами Угнів та Белз в Сокальському районі на Львівщині. Перша згадка про місцевість відноситься ще до 1472 року, а про церкву — до 1531 року. Існуючу до сьогодні будівлю можна датувати кінцем XVI ст.

З Корчмина походить відома на всю околицю чудотворна ікона Матері Божої, яка туди потрапила в XVII ст. Діючою корчминська церква була до 1947 року, до часів, коли з цих земель було виселено українців, а проживало їх у селі близько 1050 осіб. Протягом наступних 50 років церква залишалася опустілою. У 60-ті колишній мешканець Корчмина І. Лапчук кілька разів марно звертався до Міністерства Культури з проханням порятунку святині. У 1966 р. реставратор І. Праснік прийняв рішення, що “... технічний стан церкви в Корчмині є настільки поганий, що будівля не може підлягати відбудові, а тим більше реставрації”. Та храм перетривав ще наступні десятки літ, незважаючи на таку негативну рекомендацію. Від січня до березня 1974 р. група спеціалістів під керівництвом М. Ґодлевського виконала інвертаризацію. У технічному звіті вказано: “...повністю знищено на рівні, що не надасться до відбудови з загрозою розвалу”. Однак, у квітні 1985 року група колишніх мешканців села з ініціативи Михайла Леськіва склала лист до Міністерства Культури у Варшаві з проханням про порятунок забутої церкви. Допомога надійшла 1990 року, коли розпочалися реставраційні роботи з-за ініціативи та фінансової допомоги Товариства Опіки над Пам’ятками Архітектури. Церкву розклали, знищені бруси замінили, інші реставрували. А в 1994 році почалася відбудова. Ремонт часто припинявся з огляду на брак коштів. Востаннє це було в 1997 році після закінченя реконструкції купола над навою.

Визначний польський мистецтвознавець професор Р. Бриковський у листі до генерального реставратора пам’яток у Варшаві 12 липня 2000 р. пише, що “... повоєнна доля цієї цінної пам’ятки архітектури дає ненайкраще свідчення про реставраторську службу як з комуністичних часів, так і також, на жаль, в останнє десятиліття”.

Цінність цього храму полягає в тому, що він являє собою оригінальний конструкційний проект, розміщений на дубових стовпах. Як один з найцінніших об’єктів церковного мистецтва з рідкісними пропорціями забудови, церква має велике значення для історії світової архітектури і є прикладом стилю українського сакрального будівництва на пограниччі. Святиня є цінною ще й тому, що знаходиться “in situ”, чому є елементом неповторного історично сформованого краєвиду. Коли у 2002 році Греко-Католицька парафія з Любліна перейняла святиню, то в церкві стояли стіни без даху та стелі над вівтарем і притвором; дверей, вікон, підлоги не було. Окрім того, територія навколо церкви, цвинтар з кількома надгробками вимагали очищення від чагарників і зарослей. Протягом останнього року було зорганізовано два експедиційні виїзди студентів з Польщі та України. МГО “Академія Української Молоді” (Львів), а докторанти ЄКПiУУ з Любліна упорядковували старий цвинтар. прибирали навколо церкви.

Для корчминської церкви було виготовлено копію чудотворної Корчминської ікони Пресвятої Богородиці. На свято Успіння Богородиці 28 серпня 2004 р. заплановано освячення церкви, ікони та відновленого цвинтаря. Прагнемо, щоб традиція таких спільних святкувань на українсько-польському кордоні стала постійною й трактувалася як крок інтеграції наших народів. Запрошуємо всіх до співпраці, — покажімо, що спільними силами зможемо врятувати спадок наших предків.

о. др. Стефан Батрух

Корчмин - це село, яке розташоване на Сокальшині, близько 30 км на схід від Томашова Люблінського, одразу ж біля кордону з Україною. Про цю місцевість згадки знаходимо з 1472 року. У селі знаходиться одна з найстарших дерев?яних церков на Сокальщині. Перша інформація про існування церкви у Корчмині походить з 1531 року. З Корчмина походить відома по всій околиці чудотворна ікона Матері Божої, яка знаходилася тут з половини 17 ст. Цей храм був діючою греко-католицькою святинею до 1947 р., до часу виселення з села українців. З першої половини 50 років 20 ст. церква стала покинута та запущена на наступні 50 років. За останні роки храм відреставровано зусиллям греко-католицької парафії у Любліні, котра перейняла опіку над корчминською святинею в червні 2002 року.

Стаївка/Корчмин - це відпустове місце на самому кордоні, розташоване неподалік села Стаївка поміж містами Угнів та Белз в Сокальському районі на Львівщині. В середині ХІХ ст. хлопець, зауважив незвичне диво, про що розповів священику, який, визнав, що це було об'явлення Матері Божої. В 1862 р., призначено відпуст на 28 серпня (Успіння Богородиці). Мешканці з довколишніх регіонів приходили до цього місця на прощу аж до 1951 р., коли було змінено лінію польсько-радянського кордону і місце опинилося на самій прикордонній смузі. Органи радянської влади суворо забороняли наближатись туди. Лише з 90-х років розпочато впорядкування території, відновлено фігуру Матері Божої, встановлено дерев'яну капличку, висипано невеликий курган, а на ньому два обеліски для вшанування тих, котрі боролись за волю України. 28 серпня 2004 р. вперше відкрито кордон і прочани з України та Польщі могли після пів століття наново зустрітись та вшанувати Пресвяту Богородицю.

Ріпецький Мирослав (1889-1974), греко-католицький священик, митрат, польовий духівник УГА, просвітянин, журналіст, дослідник історії української культури та історії Церкви, автор численних статей і книг, зокрема 9 випусків п. н. "Сторінки з історії Української Церкви й культури" (1952-69). Від 1921 парох Лісок. У 1947 році разом з парафіянами депортований в рамках акції "Вісла". Переслений до Хшанова, де зразу розпочав підпільне душпастирство, єдине на цей час, куди приїжджали вірні з цілої Польщі. Організує релігійно-культурне та суспільно-громадське життя. За свою діяльність засуджений на три роки ув'язнення. Помер 29 квітня 1974 р. Похований разом з дружиною на кладовищі у Лісках.

Ліски - село розташоване на Сокальщині поміж Корчмином (10км) та Новосілками (3км), при дорозі яка веде від Томашова Люблінського до Долгобичова. До початку ХХ ст., біля Лісок проходив кордон між Австро-Угорщиною та Росією. В селі знаходиться дерев'яна церква з 1872 р. Від 1921 р. парохом села був о. Мирослав Ріпецький, одружений з Євгенією з роду Смулка. З їхнім приходом починається відродження парафії та села. Отець Ріпецький з перших днів своєї пастирської роботи в парафії почав реставрувати церкву в Лісках, а в наступні роки в Переводові та Костяшині. Крім душпастирської праці, сім'я Ріпецьких проводила культурно-громадську роботу. Закладають "Просвіту", "Кооператив", товариство "Союз українок", церковний хор, велику бібліотеку, охоплюють діяльністю дітей і молодь. У 1947 році разом з парафіянами депортовані в рамках акції "Вісла" до Хшанова. Біля церкви знаходиться спільна могила тих, які загинули 23 березня 1944 р. в Лісках. На кладовищі згідно з заповітом спочивають о. Мирослав та Євгенія Ріпецькі, які повернули після смерті до своїх рідних Лісків. (галерея)

Білосток - село, розташоване біля Лісок. Тут знаходилося цілюще джерело, де згідно переказів на початку дев'ятнадцятого століття мало місце з'явління Богородиці. З цього часу поставили там кам'яну скульптуру Божої Матері а згодом побудували капличку. З кожним роком впродовж десятиліть на відпуст приходило все більше прочан. За пожертви людей о. Ріпецький побудував в Білостоку нову дерев'яну церковцю, яку освятили у 1930 р. митрополит Андрей Шептицький та єпископ Коцоловський із Перемишля. Поруч відпустового місця знаходиться могила воїнів УПА, які загинули в березні 1946 р. (галерея)

Миців - cело розташоване біля річки Варяжки, знаходиться один кілометр від польсько-українського кордону поміж Белзом та Варяжем. У селі збереглася дерев'яна церква під покровом св. Миколая з 1865 р., в дуже поганому стані. Після війни церква потрапила в руїну, а в п'ятдесятих роках її замінили на склад добрив. У середині вціліли дуже цінні розмалювання на стінах, а також унікальні подвійні хори, нижній та верхній. На кінці села розташоване кладовище з кінця дев'ятнадцятого століття з оригінальною кам'яною різьбою. Поруч каплиця колишніх власників Мицова Гулімків. Автором проекту каплиці побудованої на початку двадцятого століття є відомий Львівський архітектор Володислав Садовський. (галерея)