Оркестр Романа Кумлика “Черемош”
Створений Романом Кумликом у 1991 році, діє при Районному домі культури у Верховині.
Оркестр видав у Польщі два альбоми, а його записи присутні на компіляціях присвячених гуцульській музиці у багатьох країнах. Романа Кумлика – геніального мультіінструменталіста, який у “Черемоші” грає на скрипці та духових інструментах (двойниці, сопілці, теленці й дудах) супроводжують акордеон, скрипка, цимбали та барабан. Виконуючи гуцульську музику на концертах, ансамбль зберігає мелодичну лінію, але не грає як на весіллі, бо така музика не справдилася б на сцені. Для сценічного вжитку Кумлик творить інші аранжування, часто з'єднуючи в одне ціле музичні теми з усієї території Гуцульщини – з околиць Рахова, Коломиї, з Буковини, Румунії, мелодії Могура. “Черемош” – головний, хоча не єдиний оркестр Романа Кумлика. Від 25 років він керівник весільного ансамблю, вчитель музики, а також “охоронник” свого приватного районного музею. Він співпрацював з Радіовим центром народної культури, Центром театральних практик “Ґардзєніце”, з Варшавською і Люблінською філармоніями.

Чоловічий фольклорний гурт „Селюки”.
Заснували гурт слухачі Європейського колеґіуму польських і українських університетів у Любліні: Роман Єненко, Олексій Нагорнюк, Роман Кабачій та Тарас Шумейко. Репертуар „Селюків” складається з традиційних українських пісень, переважно з Полісся, Кубані та Полтавщини; великою мірою він віддзеркалює репертуар відомого київського гурту „Древо”, з яким не один рік був зв’язаний один із учасників гурту „Селюки” та його неформальний керівник Роман Єненко. Після трагічної смерті Романа Єненка у квітні ц. р. з гуртом „Селюки” співає Юрій Пастушенко.

Оркестр св. Миколая
Група створена у 1988 році,  від 1991 діє в структурах Академічного культурного центру Університету Марії Склодовської-Кюрі у Любліні “Хатка Жака”. Ансамбль належить до передвісників музичної течії інспірованої фольклором. Він постійно захоплює новими задумами і свіжим підходом до народних джерел. Надає їм модерне звучання, не втрачаючи при цьому вразливості на особливості народної музики. Надбанна колективу – це 7 альбомів, які містять й лемківську та гуцульську музику.
Концерт Оркестру – це подорож у просторі і в часі селами львівської області, Підляшшя, Курпіїв та в українські й польські Карпати. Особливу роль у творчості групи, зокрема на початку її існування, відіграв лемківський фольклор – перше джерело народних інспірацій, та багата і жива народна культура Гуцульщини. Цей останній край був і весь час є місцем багатьох експедицій “Миколаїв”. Слід згадати також подорожі на польське і українське “Розточе” та участь на початку 90-х рр. у експедиціі “Дністер”, яку організувало Львівське товариство “Лева”. Можна сказати, що дорога ансамблю до відкриття власного-польського фольклору вела через українську народну музику.
Гуцульські музики
Це оригінальний музичний проект реалізований Оркестром св. Миколая і гуцульським Оркестром Романа Кумлика з Верховини (Україна). Головною метою цього проекту є обопільний обмін музичним досвідом, а результатом – спільна концертова програма основана на фольклорі східних Карпат. Це починання є увінченням дотеперішньої багатолітньої співпраці (від 1991 р.) й дружби, а виникає з захоплення багатством народної культури та особистістю й незвичайним талантом Романа Кумлика. Програма концерту – це кільканадцять творів з різних сторін Гуцульщини: з околиць Верховини, Соколова, Шепоту, Замогорова, Космача. Посеред них будуть сповнені містикою й достойністю обрядові пісні – весільні ладкання, коляди; а також старовицькі (старовинні) співанки і гуцулки, відома з “Тіней забутих предків” трісунка, та гуцульський “збійницький”, тобто аркан багаторазово виконуваний обомa оркестрами. Усі пісні можна окреслити “пісенками з текстом” – вони повні нородної мудрості, а заразом гумору: так пісня, що починається від слів “Колись люди великі були, бо тяжко робили…”, як і виспівувані поради щодо вибору товаришки життя. Музичний шар – це оркестрові варіації на тему гуцульської музики, з допомогою гуцульських музиків, особливо в сольних партіях на різнораких дудках (двойниці, теленці, сопілці), й скринки Романа Кумлика.

Imprezy towarzyszące

Planowane są trzy wystawy, w tym wystawa grafiki komputerowej
"Duchowe Pogranicze" Jerzego Hodora. Jerzy Hodor - artysta plastyk, konserwator dzieł sztuki, urodzony w 1957 roku na Starym Mieście w Lublinie, w kamienicy przy ul. Olejnej. W 1977 roku ukończył Państwowe Liceum Sztuk Plastycznych, mieszczące się wówczas w zespole kamienic przy ul. Grodzkiej. Po studiach w warszawskiej Akademii Sztuk Pięknych rozpoczął pracę w lubelskich Pracowniach Konserwacji Zabytków, uczestnicząc w pracach przywracających do życia Trybunał i inne staromiejskie kamienice. Z racji urodzenia i pracy zawodowej, emocjonalnie związany jest ze Starym Miastem, stąd w pracy artystycznej znajdują miejsce cykle rysunkowe Trochę starsze miasto. Studia rozwinęły w nim zainteresowanie ikoną, cerkwią, sztuką prawosławną i greckokatolicką. Uprawia malarstwo, rysunek, działania na pograniczu sztuki niekonwencjonalnej. Jego prace to m.in. cykle Prawosławie, Duchowe pogranicze i Bracia starsi w wierze. Są one osobistym komentarzem do tych kultur i sztuki, a nade wszystko wyrażają stosunek do ludzi wychowanych w tym świecie, często już nieistniejącym. Poza tym zajmuje się malarstwem portretowym i pejzażem, inspirowanym plenerem, fotografią i dobrą książką. Jest pracownikiem Muzeum Wsi Lubelskiej.